Олійник С.А., Шевченко В.Є. - Експериментальне обґрунтування ефективності застосування препаратів "Антихот" і "Tribulus-625" у якості засобів оптимізації працездатності особового складу сил спеціальних операцій

У сучасних умовах розвитку збройних сил провідних країн у світі особливого значення набуває діяльність особового складу сил спеціальних операцій армії і флоту (army and marine special force). Це зумовлено появою нових ризиків і загроз міжнародній безпеці, у першу чергу, активізацією міжнародного тероризму. Саме на частини сил спеціальних операцій покладено функції з протидії і ліквідації злочинних терористичних угруповань. Особливості військової професійної діяльності підрозділів морських спеціальних операцій (marine special force, amer. – “SEALS”) обумовили провести серію експериментів з урахуванням вимог програми бойової підготовки фахівців. Методичні прийоми  та організація дослідження В експерименті брали участь 60 осіб (дві групи по 30 осіб на кожному з етапів). З досліджуваними проводились ознайомче-методичні і основні дослідження. Були проведенні заходи по гігієнізації і стандартизації умов проведення експерименту (рекомендовані єдині режим дня, тривалість відпочинку та сну, регулярність та повноцінність харчування в умовах польового виходу). Всі експерименти проводились в першу половину дня. Нами була проведена оцінка як прямих, так і непрямих показників ефективності бойової роботи. В якості прямого показника ми використовували оцінку якості і швидкості виконання фахівцями навчально-бойового прийому – стрільби з табельної зброї (автоматичний пістолет), як важливого психологічного тесту операцій, що складають структуру військово-професійної діяльності. В якості непрямих показників ми використовували психологічні і психофізіологічні показники, що відображають функціональний стан людини в умовах бойової діяльності (серцево-судина діяльність, дихальна діяльність, терморегуляція та ін.). Всі методики детально описані в літературі [2,7,8]. Їх використання проводилось в динаміці виконання завдань і  вибір проводився після проведення попереднього психологічного і психофізіологічного аналізу змісту військової професійної діяльності фахівців підрозділів морських спецоперацій в реальних умовах. В ході першого етапу проводилось дослідження зміни функціонального стану і працездатності при фізичному навантаженні в умовах високих температур навколишнього середовища. Експеримент проводився в жарких кліматичних умовах (Південний берег Криму), з температурою повітря 320+ 0,50, відносною вологістю повітря 70%-80%, швидкістю вітру 2-3 м/с. Досліджувані були вдягнені в ізолюючий протихімічний костюм Л-1. Висока температура повітря і використання захисного одягу вагомо ускладнює тепловіддачу. Такі умови підвищують теплопродукцію і порушують тепловий баланс, що веде до зниження працездатності та функціональних якостей серцево-судинної і дихальної систем.  В якості навантаження було запропоновано біг на півтора кілометри в межах 8 хвилин із наступним силовим комплексом для відпрацювання м’язів верхньої частини тіла і черевного пресу:  віджимання від полу 3 підходи по 10 повторень; підтягування на поперечині 3 підходи по 10 повторень; тяга гирі вагою 24 кілограми в нахилі до поясу 3 підходи по 10 повторень; підйом ніг вгору, висячи на поперечині, 3 підходи по 10 повторень. Після силового навантаження цикл повторювався (біг та силове навантаження). Термін перерв для відпочинку після бігу та між підходами не перевищував 2-х хвилин, що дозволяло підтримувати високій рівень загального навантаження. В ході експерименту досліджуваний  ніс на собі  табельну зброю (автомат Калашнікова та автомат-пістолет системи Стечкіна), портативні радіостанції. З костюмом Л-1 загальна вага спорядження становила 5 кілограмів.  Тестові методики проводились до та після (через 5 хвилин)  експериментального навантаження та було проведено додаткове дослідження показників після 12 годин відпочинку після експериментального навантаження на фоні застосування засобів психофізіологічної корекції.  Враховуючи те, що на фоні високого фізичного навантаження в умовах високих температур може з’являтися синдром теплового зневоднення, то по закінченню навантаження вживання рідини дозволялось в межах добової норми жарких кліматичних умов (2-2,5 літри) з обмеженням сольового режиму для підтримки чистоти дослідження. Модель 1-го етапу експериментального навантаження графічно подана на малюнку 1. Мал.1. Модель першого етапу експерименту Спочатку проводилось встановлення показників працездатності в ході тренування в умовах гіпертермії без використання препаратів (показники контролю), після чого проводився експеримент. Препарати корекції працездатності застосовані в режимі превентивного курсового застосування та післяробочого відновлення  за схемою подвійного перехрестного експерименту. Нами застосовано: опис препаратів На протязі трьох днів двічі на день  досліджуваними приймались: плацебо (1 порожня желатинова капсула), Антихот® в дозі 0,5 г на прийом, Антихот в дозі по 0,25 г на прийом і Tribulus-625® (manufacturing by Optimum nutrition, Inc.) в дозі по одній капсулі на прийом.  На четвертий день проводилось експериментальне навантаження.  Після навантаження (через 20 хвилин) проводився прийом Антихоту в дозі 0,5 г одноразово, Антихот® в дозі по 0,25 г на прийом і Tribulus-625® в дозі по одній капсулі на прийом одноразово. Схему застосування препаратів обрано згідно рекомендацій [1,5], подано в таблиці 1. Таблиця 1 Порядок застосування препаратiв:  Група  Цикл А  Цикл B  Цикл C   I  1*  3  2  II  2  1  3  III  3  2  1 * 1.Плацебо.  2.Антихот.  3.Антихот і Tribulus-625.   По завершенні етапу проведено обробку результатів. Отримані результати надали нам змогу говорити про створення екстремальних умов в ході першого етапу експерименту. В ході другого етапу проводилось дослідження зміни функціонального стану і працездатності в умовах проведення легководолазних робіт. Експеримент проводився в середніх кліматичних умовах (Київська область), в жовтні та листопаді місяці з температурою повітря 12-160+ 0,30  С, відносною вологістю повітря 60%-70%, швидкістю вітру 2-3 м/с. Температура води на поверхні водосховища становила 11-140 + 0,50 С, на глибині 5 метрів 9-110 + 0,50 С. Нами розглядались елементи виконання бойової вправи “Миля”. Було змодельоване знаходження в торпедному апараті підводного човна, підйом на поверхню (в умовах барокамери); проведення встановлення радіотехнічного пристрою до дна надводного човна; занурення і прохід за маршрутом відходу, тривалістю в одну морську милю (в реальних річкових умовах). До уваги приймались такі негативні фактори впливу, як високий психоемоційний фон виконання завдання, велике фізичне навантаження, вплив низької температури навколишнього водного середовища, підвищеного тиску середовища (гіпербарія).  Переносимість людиною холоду дуже обмежена, для збереження теплового балансу організму потрібно включення всіх компенсаторних систем, що деякий час дозволяє активно чи пасивно протистояти переохолодженню. Суб’єктивною межею перенесення людиною низької температури є скарги на загальне охолодження, яке пов’язане з поступово зростаючим дефіцитом тепла над теплопродукцією. Особливу форму охолодження являє собою імерсійна гіпотермія, що пов'язана із знаходженням людини у воді. Вода низької температури являє собою надзвичайний подразнювач. Потужний потік аферентних імпульсів викликає шокогенний ефект у вигляді “холодового гальмування” в центральній нервовій системі, порушення дихання і навіть смерть. В деяких випадках смерть настає раніше, ніж температура тіла сягає граничних значень. Специфічність цього виду гіпотермії полягає в необхідності постійної інтенсивної рухової активності для підтримки себе на плаву і суттєво вагомою безперервною охолоджуючою дією шарів води. Фізична робота у холодній воді значно підвищує тепловтрати, ніж теплопродукцію, що приводить до зниження температури “ядра” тіла на 30-35% швидше ніж у спокої. Ще більший відсоток показник становить при перебуванні у холодній воді більш ніж 20 хвилин [3,9,10].  В цій ситуації виникає конфлікт вегетативних програм збереження теплового стану, оскільки холодовий спазм судин призводить до швидкого порушення працездатності м'язів і неможливості підтримки плавучості, а посилення кровообігу в працюючих м'язах супроводжується більш активними тепловтратами. Активна м'язова діяльність обумовлює швидке виснаження енергетичних запасів при меншому термогенному ефекті [4,14]. За даними И.А. Сапова (1986) та інших, при знаходженні людини під водою, підвищуються тепловтрати за рахунок теплопроведення і тепловипромінювання (при застосуванні легкого “мокрого” водолазного костюму), пригнічується теплоутворення.  Рухомість шарів води та рухи самого водолаза суттєво підвищують запит кисню, так, при температурі води 250 С споживання кисню в 1 хвилину дорівнює 750 см3, а при температурі 150 С- 1150 см3 [12,15]. В експерименті використовувалась киснева дихальна апаратура регенеруючого типу, яка має адекватно забезпечувати досліджуваного киснем в підводних умовах.   Конструктивні особливості дихальних апаратів (наявність “мертвих” просторів  під напівмаскою та в клапанах вдиху й видиху, спрямування потоку циркуляції газу, порушення регенерації і т.п.) можуть сприяти зниженню парціального тиску кисню в газовій суміші; додатково треба врахувати і наявність “мертвих” просторів верхніх дихальних шляхів людини. При великому фізичному навантаженні, яке змодельоване в експерименті, також відбувається підвищене споживання кисню організмом людини [4]. Таким чином, перераховані особливості, такі, як: переохолодження і застосування легкого водолазного костюма, велике фізичне навантаження з активною м'язовою діяльністю, конструктивні особливості дихальних апаратів, дають нам можливість з впевненістю  говорити про те, що в експерименті мав місце і такий фактор негативного впливу, як помірна гіпоксія. В якості дихального апарату використовувався ІДА-71П (кисневий дихальний апарат регенеруючого типу), який забезпечує водолаза повітряно-кисневою сумішшю. Умови знаходження в торпедному апараті моделювали за допомогою поточної декомпресійної камери ПДК-76. Барокамера знаходилась на рейдовому катері РК-34 СБ “Ярославець”. Експеримент починали з того, що після проведення спеціального інструктажу, досліджувані одягали легкий “мокрий” водолазний костюм типу “Катран”, індивідуальний дихальний апарат ІДА-71П, навігаційні пристрої (глибокомір, гідрокомпас), спеціальну укладку вагою 10 кг і розміщувались в барокамері. Барокамерний спуск проводився зі швидкістю 9м/хвил. На “глибині” 15-ти метрів (тиск 1,5 кгс/см2 ( 1,5 атм.) була зроблена зупинка з “площадкою” 30 хвилин, після чого проведено підйом до рівня моря зі швидкістю 5м/хвил і вихід з камери в воду. Досліджуваний занурювався під воду до позначки 5 метрів і на протязі години виконував відхід за маршрутом. Через 5 хвилин після закінчення експериментального навантаження проводились тестові методики. Режими роботи поточної декомпресійної камери були обрані згідно вимог керівних документів з правил водолазної служби. Модель 2-го етапу експериментального навантаження графічно подана на малюнку 2: Мал. 2. Модель четвертого етапу експерименту: 1. Контроль показників. 2. Курсовий прийом препаратів (3 дні). 3. Занурення в барокамері. 4. “Площадка”. 5. Підйом в барокамері. 6. Занурення під воду. 7. Відхід за маршрутом. 8. Підйом. 9. Контроль показників. 10. Прийом препаратів. 11. Відпочинок (12 годин). 12. Контроль показників.   Спочатку проводилось встановлення показників контролю в ході виконання завдання, після чого проводився експеримент. Препарати психофізіологічної корекції застосовані в режимі превентивного курсового прийому та післяробочого відновлення  за схемою подвійного перехрестного експерименту. На протязі трьох днів двічі на день  досліджуваними приймались: плацебо (1 порожня желатинова капсула), Антихот® в дозі 0,5 г на прийом, Антихот® в дозі по 0,25 г на прийом і Tribulus-625® в дозі по одній капсулі на прийом.  На четвертий день проводилось експериментальне навантаження.  Після навантаження (через 20 хвилин) проводився прийом Антихоту® в дозі 0,5 г одноразово, Антихот® в дозі по 0,25 г на прийом і Tribulus-625® в дозі по одній капсулі на прийом одноразово. Схему застосування препаратів обрано подібно до першого етапу і вона подана в таблиці 2. Таблиця 2 Порядок застосування препаратiв:  Група  Цикл А  Цикл B  Цикл C   I  1*  3  2  II  2  1  3  III  3  2  1 * 1.Плацебо.  2.Антихот.  3.Антихот і Tribulus-625.   По завершенню етапу проведено обробку результатів. Отримані результати надали нам змогу говорити про створення екстремальних умов в ході другого етапу експерименту. Аналіз і узагальнення результатів досліджень За результатами наших досліджень для практичного застосування оцінки функціонального стану та працездатності фахівців підрозділів морських спеціальних операцій в екстремальних умовах інформативними виявились всі методики, що використано: визначення дихального індексу за пробами Штанге та Генча, вивчення геодинаміки з розрахунком вегетативного індексу Руф’є, визначення фізичної працездатності за допомогою степ-тесту і розрахунком індексу PWC170, вивчення рівня реактивної (ситуаційної) тривожності за шкалою Ч. Спілбергера-Ханіна, самооцінки загального стану за анкетою АСС, суб’єктивного шкалювання втоми за методикою В.В. Компанця, вивчення витривалості, лабільності та сили нервової системи за допомогою Теппінг-тесту, проведення кольорового тесту Люшера, вимірювання сублінгвальної температури.  Показники цих методик, на нашу думку, характеризують основні забезпечуючи та відновлюючи системи організму. А оцінка результатів влучності та швидкості стрільби з табельної зброї в екстремальних умовах надала змогу встановити ступінь стійкості професійно важливих навичок. Вплив на організм людини екстремальних факторів викликає вагоме нервово-психічне (емоційне) напруження, яке негативно відбивається на професійній діяльності.  Для успішного виконання бойової діяльності важливо зберігати стійкість емоційного стану і адекватність його конкретній ситуації. В ході експерименту на всіх етапах досліджень нами вивчались стан та динаміка реактивної тривожності досліджуваних. Реактивна тривожність була вищою після експериментального навантаження та залишалась підвищеною і після відпочинку в групах контролю та плацебо, в групах застосування препаратів, вона була достовірно низькою після експериментального навантаження та після відпочинку на 1 та 2 етапах (р<0,05), що вказує на наявність стрес-протекторних властивостей у комбінації Антихот і Tribulus-625 в меншій мірі Антихот. Такий ефект, на нашу думку, виникає за рахунок зниження інтенсивності передстартового збудження, що попереджує передчасне використання енергетичних запасів організму (табл.3). Таблиця 3 Визначення реактивної тривожності: Група А - група контролю Група Б - група плацебо Група В - група Антихот Група Г - група Анти-хот і Tribulus-625   Показники Теппінг-тесту відрізнялись більш високими показниками в групах Антихот® і Tribulus-625® та Антихот® (р<0,05), ніж в групах контролю та плацебо. Таке значне перевершення показників на фоні м’язової втоми, на нашу думку, говорить про захисну дію препаратів на стан параметрів нервово-м’язової передачі і може бути розцінено як фактор, що опосередковано характеризує трофічну функцію нервової системи і визначає більш швидке формування рухових навичок в процесі експериментального тренування і силу центральної нервової системи взагалі (табл.4.). Ми вважаємо це важливим, бо вплив на ці процеси може прискорювати психофізіологічні механізми формування фази генералізації тренування, коли виконання навичок стає більш координованими, починає формуватися динамічний стереотип. Рухові акти стають більш досконалими і економічними, що зумовлено станом біомеханіки окремих рухів, стабілізуються траєкторія, амплітуда, зусилля, загальна тривалість і швидкість в окремі моменти рухів. При цьому вегетативні реакції адекватні навантаженню. Відмічають суб’єктивне поліпшення роботи. Таблиця 4 Вивчення рухомості нервових процесів за допомогою Теппінг-тесту: Група А - група контролю Група Б - група плацебо Група В - група Антихот Група Г - група Анти-хот і Tribulus-625 Це підтверджує наші міркування про доцільність використання препаратів метаболічного типу дії в сукупності з навчально - бойовими навантаженнями і спеціальним тренуванням (підвищення стійкості організму до впливу конкретних факторів умов професійної діяльності, що розвивається в процесі багаторазового впливу цих факторів).   В ході експерименту встановлено, що досліджувані мали високу фізичну підготовленість (високі рівні PWC170 при степергометрії у порівнянні із загальними в спортивній фізіології. Показники PWC170 вказують на високий ступінь фізичної підготовленості фахівців, що також сприяло підвищенню витривалості організму в умовах негативних факторів профсередовища (табл. 5).  Таблиця 5 Визначення фізичної працездатності за індексом PWC170 (степ-тест): Група А - група контролю Група Б - група плацебо Група В - група Антихот Група Г - група Анти-хот і Tribulus-625 Нами отримано статистично позитивними змінами вегетативного індексу Руф'є в групах застосування Антихот й Антихот і Tribulus-625. В останній групі ці зміни мали більш  вагомі значення (табл. 6). Таблиця 6 Визначення функціонального стану за реакцією вегетативної  нервової системи (розрахунок індексу Руф’є): Група А - група контролю Група Б - група плацебо Група В - група Антихот Група Г - група Анти-хот і Tribulus-625 Показники дихального індексу також мали чіткі статистично достовірні зміни на 1 і 2 етапах експерименту в групі контролю та плацебо і в групах застосування препаратів (табл.7). Таблиця 7 Визначення функціонального стану за показниками стану дихальної системи (розрахунок дихального індексу): Група А - група контролю Група Б - група плацебо Група В - група Антихот Група Г - група Анти-хот і Tribulus-625   Достовірність змін психофізіологічних показників встановлено і за результатами кольорового тесту Люшеру.  В групах застосування Антихот® й Антихот® і Tribulus-625® абсолютні показники вегетативного коефіцієнту, саморегуляції, психічної втоми, психічного напруження, тривоги, стресу, працездатності, адаптивності були кращими ніж в групах плацебо і контролю. Встановлено, що в групах контролю і плацебо на першому і другому етапах в кольорових функціональних групах переважали синій і жовтий (залежність досліджуваних від зовнішнього середовища). В групах Антихот® й Антихот® і Tribulus-625® на всіх етапах переважали базові кольори до 3-4-х підряд, що вказує на відповідний рівень функціонального стану і працездатності, зокрема, на другому етапі частіше всього функціональні групи починались з послідовності синього та червоного, що за Люшером визначається як сприятливий баланс залежності від середовища і суб’єктивної автономності особистості в умовах діяльності. Отримані нами показники t0 тіла статистично достовірно говорять про наявність термопротекторних якостей  у препаратів. В ході 1-го етапу експерименту нами встановлено погіршення функціонального стану досліджуваних з розвитком синдрому гіпертермії. При цьому, перегрівання супроводжувалось погіршенням параметрів психофізіологічних функцій та працездатності, погіршенням суб'єктивного стану фахівців. Встановлено зниження інтересу до роботи, впевненості у собі, настрою, уваги, самопочуття в групах плацебо і контролю. Інтегральні показники методики АСС зменшились з 38 до 15 (р<0,05) в групі контролю, до 20 (р<0,05) в групі плацебо. А також, підвищився рівень реактивної тривожності в групі контролю і в групі плацебо. Такі дані, як ми вважаємо,  свідчать про іррадіацію процесів збудження і ослаблення процесів гальмування в ЦНС, збільшення лабільності сенсомоторних функцій і погіршення здатності протистояти передчасному розвитку втоми. З фізіологічної точки зору, зниження стійкості до гіпертермії пояснюється низькою ефективністю утилізації енергії, яка проявляється в пригніченні функціональної активності окислювально-відновлювальних систем клітин, накопиченням продуктів клітинного метаболізму (лактату, пірувату тощо), зменшенням функціональних резервів серцево-судинної та дихальної систем. Тому, на наш погляд, і було досягнуто збереження функціонального стану та працездатності фахівців в групах застосування препаратів метаболічного типу дії. В умовах імерсійної гіпотермії позитивний результат використаних комбінацій препаратів  зумовлено, на наш погляд, особливостями фізіологічного забезпечення термопродукції (табл.8).  Таблиця 8 Визначення функціонального стану за результатами аналізу температури тіла: Група А - група контролю Група Б - група плацебо Група В - група Антихот Група Г - група Анти-хот і Tribulus-625   Нами встановлено, що надійність і ефективність бойової роботи також залежить  від характеристики і психофізіологічної структури діяльності військового фахівця. Встановлено, що строго детермінована діяльність (більш важливі військово-спеціальні навички) значно стійкіша до впливу екстремальних факторів. Цим ми пояснюємо невеликі відміни у показниках влучності стрільби з  достовірними змінами загального часу ведення вогневої вправи (р<0,05), табл. 9). Таблиця 9 Загальний час(сек) ведення вогневої вправи:   Група А - група контролю Група Б - група плацебо Група В - група Антихот Група Г - група Анти-хот і Tribulus-625   Виходячи з аналізу отриманих результатів ми дійшли висновку, що організація і методика адекватного застосування заходів психофізіологічної корекції біологічно активними засобами забезпечують збереження та відновлення функціонального стану та працездатності військових спеціалістів в екстремальних умовах.  Таким чином, організація і втілення нами заходів психофізіологічної корекції військових спеціалістів на усіх етапах діяльності та в умовах регламентованого відпочинку дозволяє відновити їх функціональний стан і пра¬цездатність вдвічі швидше (групи застосування препаратів), ніж звичайно (групи контролю та плацебо).   Висновки Діяльність особового складу спеціальних підрозділів в екстремальних умовах характеризується зрушеннями психофізіологічного стану організму. Психоемоційне напруження та високий темп роботи прискорюють виникнення та розвиток  втоми й погіршують  працездатність.  Втома фахівців спеціальних підрозділів має змішаний генез і є тимчасовим психофізіологічним станом, який характеризується сукупністю функціональних змін, що мають загальні і специфічні вияви. При відсутності кумуляції втоми викликані нею функціональні зміни детермінують  тренованість і стійкість організму до професійного навантаження та дії негативних факторів навколишнього середовища. Показниками втоми фахівців спецпідрозділів в екстремальних умовах є зміни властивостей основних нервових процесів, якості і часу проведення стрільби з табельної зброї, суб’єктивного стану, ситуаційної тривожності, функціональних можливостей серцево-судинної  та дихальної систем. Попередження та усунення негативного впливу екстремальних факторів на психофізіологічний стан та працездатність особового складу спеціальних підрозділів можливе шляхом корекції біологічно активними засобами. Курсове превентивне застосування препаратів невиснажуючого типу дії (Антихот® та Tribulus-625®) до початку навантажень сприяє адаптації фахівців спецпідрозділів до впливу факторів профсередовища і усуненню перевтоми, забезпечує адекватний рівень функціонального стану і працездатності в екстремальних умовах та їх відновлення в період регламентованого відпочинку.   Список лiтератури Бобков Ю.Г., Виноградов В.М. Фармакологическая коррекция умственной и физической работоспособности.- М.: Медицина, 1982.- 136 с. Бодров В.А. Методическое руководство по проведению психофизиологического отбора курсантов-подводников в УОПП.- Л., 1969.- 60 с. Боченков А.А., Глушко А.Н., Науменко Е.Б. Методология и принципы комплексной психологической оценки профессиональной пригодности военных специалистов // Воен.-мед. журнал- 1994.- № 11.- С. 41-46. Вайнбаум Я.С., Аскеров А.А. Степ-тест с субмаксимальной нагрузкой для оценки физической работоспособности // Теория и практика физической культуры. - 1970.- № 2.- С. 26-28. Васильев П.В., Глод Г.Д., Пастушенков В.А. Влияние фармакологических веществ на тепловую устойчивость организма // Космическая биология.-1981.- № 2.- С. 144-145. Виноградов В.М., Смирнов А.В. Антигипоксанты - важный шаг на пути разработки фармакологии энергетического обмена. - С.-Петербург.: Изд-во РВМА им. Кирова, 1994.- 60 с. Компанец В.С. Психофизиологические критерии умственного утомления и их профориентационная значимость. - К.: НМТО Укр., 1994.- 216 с. Корольчук Н.С. Исследование прямых и косвенных показателей работоспособности в подразделениях. - К.: КВВМУ, 1993.- 45 с. Лобенко А.А., Асмолов А.К. Компенсаторно-приспособительные механизмы у моряков. - К.: Изд-во Здоров’я, 1991.- 184 с. Медведев В.И. Экстремальные состояния в процессе деятельности // Физиология трудовой деятельности. - СПб.: Наука, 1993.- С. 153-161. Правила водолазной службы ВМФ-85-3.- М.: Воениздат, 1987.- 256 с. Сапов И.A. Физиология подводного плавания и аварийно- спасательного дела. - Л.: Изд-во ВМА им. Кирова, 1986.- 443 с. Сейфулла Р.Д. Новые комбинированные адаптогены, повышающие работоспособность спортсменов высокой квалификации // Теория и практика физической культуры. - 1998.- № 10.- С. 34-40. Чиж И.М., Жиляев Е.Г. Актуальные проблемы психофизиологического обеспечения военно-профессиональной деятельности // Воен.- мед. журнал- 1998.- Т. 319, № 3.- С. 4-10. Guyton J. Aviation and deeper diving physiology // Medical physiology.- Tokyo, 1991.- 461 р.